Яким має бути Директор майбутнього
Історія не вчить, а наочно демонструє результати демократії та авторитаризму.
В армії демократію заборонено. Тому результат на 90% залежить від командира. Великий Мао зумів уселити 600 мільйонам китайців думку, що місячного запасу рису на поясі достатньо, щоб бути щасливим. І майже весь народ був згоден віддати життя за Мао.
Петро І і демократія — теж несумісні поняття.
Про Наполеона та Гітлера і згадувати годі.
Вольові якості керівника повинні пригнічувати його душевну сентиментальність. Так, ослаблення волі призвело Миколу II до загибелі.
Керівник повинен бути послідовним і вміти доводити розпочату справу до кінця. Це повинні бачити його колеги та учні.
Уміння «тримати удар» — обов'язкова вимога для кожного керівника. М. Жванецький якось сказав, що він не зміг би бути депутатом тому, що не може «тримати удар», а депутату часто скаржаться на хвороби і загибель людей, на те, що крадуть, віднімають тощо.
Лідер, як правило, — це егоїст. Він не допускає конкуренції. Поява неформального лідера в колективі створює антагонізм і, кінець кінцем, може призвести до «поділу клітини».
Демократія ж часто шкодить стрімкому розвитку. А дозволена їй свобода дій може призвести до розвалу і катастрофи, коли немає контролю або коли контроль опиняється у певних сил. Хунвейбіни (учні) за часів Мао відправляли своїх учителів до села на перевиховання. Це історичний факт.
Директор повинен бути лідером, цікавою та загадковою особистістю, а для учнів — ще й харизматичною. Він повинен не стільки лякати колектив, скільки дивувати.
Чи потрібно радитися вчителю зі своїми учнями? Так, потрібно, але лише для їх користі.
Чи потрібно створювати учнівський парламент? Так, але для їх користі, а не для пошуку істини або ухвалення рішень керівника.
Так, потрібен плюралізм думок, толерантність і демократія, але не більше 20%. Інші 80% повинні належати директору (і завучу). Причому при слабкому директорові завуч може взяти на себе управління школою на 60-90%, залишаючи директору тільки адміністративні функції.
Директор повинен бути лідером, цікавою та загадковою особистістю, а для учнів — ще й харизматичною
Тому в основному від директора (завуча) школи залежить перехід від режиму функціонування в режим її інноваційного розвитку. Добре, коли стадо баранів навчає лев, але погано, коли — навпаки.
Директор повинен мати нестандартну, оригінальну, інноваційну незалежну думку.
Він першим повинен створювати креативне середовище в школі і не боятися, а стимулювати появу інших нетрадиційних і навіть «крамольних ідей», як від учителів, так і від учнів.
В Японії стандартно мислити непривабливо, нецікаво і немодно. А навчитися оригінальному мисленню не так вже й складно. І взагалі, винахідником не потрібно народжуватися. Ним може стати кожен, хто забажає, зокрема й учні. Достатньо лише почитати літературу про винахідницьку творчість, пошук оригінальних ідей, нестандартне мислення тощо. Викладачі Школи розвитку інтелектуальних здібностей цим видом мислення оволодівають за 3—5 місяців.
Дуже важливим для керівника є вміння уважно слухати абсурдні, іноді й зовсім безглузді ідеї, не перебиваючи партнера, прагнучи зрозуміти «дурня» і причину появи у нього таких думок. Бажано не пропустити при цьому ознак геніальності: генія потрібно прагнути визнавати першим.
«Уся історія науки на кожному кроці показує, що окремі особистості були більш праві у своїх ствердженнях, ніж цілі корпорації вчених або сотні, тисячі дослідників», — писав В. І. Вернадський.
Директор зобов'язаний постійно навчатися. Рутина і звичка «пахати» з ранку до ночі не є правилом і гордістю хорошого керівника
В історії достатньо прикладів педагогічних помилок.
- Майкл Фарадей і Томас Едісон були відрахованими зі школи за «повну нездатність учитися»;
- слабкими учнями вважалися Альберт Ейнштейн (нині стверджують, що через помилку перекладача), Вальтер Скот,Чарльз Дарвін;
- Д І. Менделєєв кілька років не міг здати вступний екзамен з хімії до педагогічного інституту;
- Юстус Лібіх у 14 років залишив школу, але у 21 став професором хімії;
- відомий французький дипломат Шарль Талейран читав по складах;
- російський діяч Олександр Меньшиков узагалі не вмів читати;
- Білл Гейтс, що кинув університет, отримав майже через 20 років диплом про його закінчення.
Тому державна програма пошуку талантів, недавно прийнята у Великобританії, передбачає особливе ставлення до учнів, відрахованих зі школи, а також тих, хто постійно відстає у навчанні. З'ясувалося, що 30% з них є дуже талановитими, але вимагають індивідуального підходу*.
Директор повинен не тільки вміти ризикувати, але й робити це. Звичайно, що не так, як у казино («пан або пропав»), а там, де є впевненість на 90%. Обдуманий ризик, як правило, дає можливість просунутися не на один крок уперед,а на декілька, часто ламаючи звичне і досягаючи значних висот, вражаючи оточуючих своєю сміливістю.
Директор зобов'язаний постійно навчатися. Рутина і звичка «пахати» з ранку до ночі не є правилом і гордістю хорошого керівника.
Аристотель говорив, що кожна людина повинна щодня залишатися віч-на-віч зі своїми думками не менше двох годин.
Керівник без творчості — функціонер і ретроград
Учні, знаючи, що директор теж навчається й бере участь у конкурсах або розвиває свої здібності, ставитимуться до нього з повагою та гордістю.
Нечитаючого учня треба жаліти і залучати до читання книг та преси, а нечитаючого директора потрібно усувати від керівництва.
Директор — це не той, що кричить гучніше за всіх. Він може говорити пошепки, але його слова повинні залишатися в головах слухачів. У школі треба знижувати децибели удвічі, утричі, а іноді й у 5—10 разів. І починати слід з учителів. Від уміння спілкуватися залежить культура взаємовідносин. А це — турбота директора.
Керівник без творчості — функціонер і ретроград
Директор повинен не призначатися на посаду, а обиратися, причому на конкурсній основі. Так, у Німеччині, щоб стати двірником, потрібно здати іспит на знання положень, інструкцій і навіть на володіння комп'ютером для реєстрації та обліку. Негативною є тенденція призначення заслужених спортсменів чи співаків на посади міністрів, мерів і губернаторів. Так трапляється останнім часом, але це не має бути прикладом.
Тож розкажіть мені про директора навчального закладу та покажіть його портфоліо, і я вам скажу з достовірністю у 90%, якою є його школа. Так, поховавши тіло Конфуція, учні дали обіцянку шанувати пам'ять учителя трьохлітнім трауром. Цзи Гун наклав на себе шестирічний траур, протягом якого жив біля могили свого вчителя у спеціально збудованій хатині. Учні, що прибули на похорони з різних сторін Китаю, привезли з собою кожний по дереву і посадили їх навколо гробниці. Сто осіб із сімействами поселилися поблизу місця вічного упокоєння мудреця і утворили село Кун-лі.
№10 (46), жовтень 2010
Арістов В.І.
* За Ю. Спірідоновим «Дивацтва великих людей».
