Матеріали Центрального історичного архіву нашої країни і російських державних архівів свідчать: козацькі човни і довбанки в освоєнні Чорноморського басейну випередили московські судна на два з половиною сторіччя!

Усередині XV сторіччя Україну почали «діставати» турки. У 1475 році вони заволоділи Кафою (нині Феодосія), кілька років по цьому увесь Крим став васальним придатком Туреччини. Кримські татари нахабніли чимдуж, і вже 1482 року хан Гірей спустошив Київ. Козаки терпіли кілька десятків років, і лише в 1523-му дали першого відкоша ворогові. Свою звитягу вони засвідчили успішним походом на Тамань.

А перший збройний вихід у Чорне море на човнах і довбанках припадає на 1538 рік: спаливши Очаків, козаки вперше дали зрозуміти, хто на Чорному морі може бути господарем! Османська імперія, досі непереможна морська держава, остаточно втратила свою монополію на Чорне море після низки морських походів козаків до берегів Оттоманської Порти на початку XVII сторіччя.

Змусивши ворогів поважати українську присутність на Чорному морі, козаки водночас дедалі настійніше відбивали у турків охоту до загарбницьких наскоків на Європу. Монастир під Стамбулом — не єдиний на берегах Чорного і Середземного морів, що був заснований і на той час контрольований запорожцями (найвідоміші — Афонський, Сінайський). Це є ще одним підтвердженням того факту, що першим утвердився на Чорному морі не російський флот, а чайки українського козацтва.

Незмінні перемоги козаків змусили турків ще у 1649 році укласти «угоду визнання». У цій угоді, зокрема, козакам дозволено вільно плавати в Чорному та Середземному морях, купців звільнено від мита і податків, наміснику «Війська Запорозького і народу його» дозволено перебувати у Стамбулі з відповідними почестями і в безпеці тощо. (За мат. «України молодої»)